Я відкриваю Кобзаря,

 І сторінки перегортаю,

 І так яскраво уявляю:

Село, панів, ягнят у полі,

Тугу і сум того життя… 

Великі думи Кобзаря!

Яка безмежна сила слова!!!

Що поринаєш знову й знову

В садок вишневий коло хати, 

І ніби десь хрущі гудуть.

Лунає рідна наша мова, 

Немов мелодія весни!

Через століття і кордони 

Несе історію в собі!