Барна Наталя, учениця Миколаївської ЗОШ №34
Ще
маленькою читала його «Катерину»
На
стареньких листках «Кобзаря».
Сльози
падали з щік і текли без упину,
За що
доля дала того тягаря?
І
підрісши, Шевченка я також читала,
Губившись
в сторінках різних віршів.
І
наймичці тій я так співчувала!
Я жила
тим життям, що йшло з аркушів.
І тепер
я гортаю сторінки Тараса,
І
знаходжу в них сенс, любов, співчуття.
Бо вірші
ті й сьогодні - найкраща прикраса
Українському
слову, бо вони – то життя. ![]()
Не
стомлюсь я читати велику ту книгу
І
нащадкам своїм прищеплю цю любов,
Бо зруйнують
вірші у серцях відлигу
І
пробудять той дух, що лунає з дібров.
