 |
| Статистика
 | |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
 |
|
 | |  |
|
У категорії оголошень: 19
Показано оголошень: 1-19 |
|
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
 Гончаров Владислав, учень 5 класу Миколаївської ЗОШ №20
Про Тараса Шевченка
Йому тринадцятий минало ,
Він пас телята за селом.
В думках хлопчини слово стало
Про рідний край, про свій народ.
А доленька ж то невблаганна,
Знущалась, била нездоланно.
Ще змалку він вкусив той смак,
Коли без батька й матері зростав.
Один у світі сиротина,
Лиш гріла душеньку калина.
Читати далі |
Котелников Валентин, учень 6 класу Миколаївської ЗОШ №25 Подорож
на Батьківщину Шевченка
На
нашій славній Україні, Колисці
нашого Пророка Красуються,
мов білі лебеді, донині чотири
селища.
Не відірвати ока. Мені
так дуже пощастило, Я
завітав до цього краю, Туди, де
мати народила Тарасика.
Його вітаю. Білоголовий
тут хлопчисько Босими
ніжками збивав росу, Я
доторкнувсь до цього близько, Якби ви
бачили оцю красу.
Читати далі
|
Павлюченко Євген, учень 5 класу ЗОШ №64
Тарасові
"Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи то чого мені було..."
Минуло вже тобі, Тарасе,
Не рік, не два, а цілий вік, Але у тому плині часу
Ти не стулив своїх повік.
|
 Барна Наталя, учениця Миколаївської ЗОШ №34
Ще
маленькою читала його «Катерину» На
стареньких листках «Кобзаря».
Сльози
падали з щік і текли без упину,
За що
доля дала того тягаря?
І
підрісши, Шевченка я також читала,
Губившись
в сторінках різних віршів.
І
наймичці тій я так співчувала!
Я жила
тим життям, що йшло з аркушів.
І тепер
я гортаю сторінки Тараса,
І
знаходжу в них сенс, любов, співчуття.
Бо вірші
ті й сьогодні - найкраща прикраса
Українському
слову, бо вони – то життя. ![]()
Не
стомлюсь я читати велику ту книгу
І
нащадкам своїм прищеплю цю любов,
Бо зруйнують
вірші у серцях відлигу
І
пробудять той дух, що лунає з дібров.
|
Шульц Тетяна, учениця 11 класу ліцею "Педагог" 
Мій Шевченко Здійснилася мрія моїх земляків:
вчителів, селян, студентів, робітників.
Стоїть Тарас біля Дніпра,
де заграви сині,
Ми тепер з тобою в нашій Україні,
Був малесеньким і бідним колись кріпаком,
а з роками став яскравим для українців маяком.
Вчимося в тебе любити людей і шукати згоди,
Щоб нас поважали всі інші народи.
Молодь зараз «Кобзар» частенько читає.
«Учітесь,читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь…» - Тарас нам промовляє.
І здається, не вмер він, а й досі живе,
Серед нас сіє розум, повагу до людей.
Які то прекрасні, чарівні вірші!
Вони - то безмежні пориви душі.
І кожен з нас задумується часом:
Немов би спільне є щось із Тарасом...
Дитинство, юність, зрілість золота
Нам промовляють з кожного рядка.
Через що дитина у бур’янах сльози втирала,
що вона мала тоді знала?
Кабзар напише: "Мені тринадцятий минало".
Чому плакали батьки біля сина й внука,
Як співали "Думи мої" і про Кармелюка.
Ми дивимось, як "тече вода в синє море",
Нехай з нею витече проклятюще горе...
Це данина від краян, не моді черговій,
ми вшануємо тебе в сім`ї "вольній, новій".
Нехай всюди лунає солов`їна мова!
Ми будемо пам’ятати Шевченкове слово.
|
Шкуренко Вікторія, учениця 8 класу Миколаївської ЗОШ №11
«Чужому научайтесь І свого не цурайтесь», -
Патріот - зразок для нас.
І здійснення мрій можливі,
Читати інші поезії Вікторії Шкуренко
|
Жибовський Олексій, учень 8 класу Миколаївської ЗОШ №11
Доля Шевченка була непростою:Кріпацтво його полонило журбою, Забрало свободу. Хоч лихо спіткало, Серце і душу воно не забрало. Тарас розвивав свій талант і натхнення, Щоб вільно жив народ сьогодення. Твори Шевченка відомі і нині, Славу співають своїй Україні. |
Лариса Денисенко, учитель української мови і літератури Миколаївської вечірньої школи №5  ШЕВЧЕНКОВА ВЕСНА
Встає весна у березні розквітла,
І горизонти тягнуться до світла.
Він народився саме в цій порі,
Як соки розходилися в корі.
І крига скресла на річках ураз -
На світ з'явився геній — наш Тарас.
І хай минуло з того часу двісті літ,
Незгасним залишився його слід.
Шуми, нуртуй, щасливий рідний край!
Шануй Шевченка! Пісню починай!
"Реве та стогне Дніпр широкий” знов,
Лунає ніжно : так бринить любов.
Даруйте світу відгомін пісень,
Бо ювілей Шевченка — славний день Читати цикл поезій Л.Денисенко "На орбіті з Шевченком"
|
 Пашковська Тетяна, учениця 9 класу ЗОШ №28
Великий Кобзар
Багато вчених в Україні, І поетів, і співців, Але хочу я сказати Про поета всіх віків. Жила на світі колись дитина, Вірші складала, пісні співала, Картини гарно малювала Про рідну неньку Україну.
|
Попадіна Юлія,учениця 4-А класу, МЗОШ № 1 імені Олега Ольжича, Я
відкриваю Кобзаря
Село, панів, ягнят у полі, Яка безмежна сила слова!!! Що поринаєш знову й знову В садок вишневий коло хати, І ніби десь хрущі гудуть.
|
Плужник Даніїл,учень 4-А класу,МЗОШ № 1імені Олега
Ольжича Багато чуток про поета ходить… Нам кажуть і добре про нього і зле. Я знаю, що в злиднях він жив і засланнях, Та тільки не втратив він віру ніде. Батьки ще з дитинства мене навчили, Коли ще не бачив я
Букваря, Що долю країни у справах свободи Виборював словом своїм Кобзар!
|
Топча Тетяна, учениця 3-А класу, МЗОШ № 1 імені Олега
Ольжича
Його
вірші про рідну Україну
Його вірші про рідну Україну Лунають досі із дитячих вуст. Він був із тих, хто щиро вірив в рідну мову, У вільний і щасливий свій народ. Він вчив нас жити та добро творити. І знав: настануть ті часи, Коли ми будем гордо говорити: «Ми України доньки і сини!» |
Раленко Валерія, учениця 8 класу ЗОШ №28
Шевченко життя
проживав для народу, Боровся за
волю, за щастя для всіх, Панів - гнобителів простого народу Ненавидів
люто, так люто, як міг. Життя його було завжди боротьбою, Зневірених, бідних Тарас
захищав. Шевченко
завжди залишався собою, Хоч горя
багато в житті він пізнав. Минають роки
і минають століття, А ти назавжди залишишся в нас, Ти гімн України,
душа ти і пісня, Тебе
не забули,
Шевченко Тарас!
|
 Паніна Ольга, випускниця економічного ліцею №1 Із подихом
єдиним… Із подихом єдиним до народу Ми віднайдемо правду у житті За кожен крок, за волю і
свободу За прагнення піднятись до мети… Ми будем
жити, і нам на зміну Приходитимуть все нові дива За правду, за життя та віру, За істину в римованих стежках. І хтось навчив здавна
правдивим бути, Я знаю: то Шевченкова душа, думка його мрійна й
незабутня, І давня ця римована строфа. Я знаю: він навчив любити, Якими б не були шляхи… Із подихом єдиним до народу Його стежками будемо іти! |
Кіряков Ілля, учень 10 класу Миколаївської ЗОШ №44
Пам'яті Шевченка
Наш Тарас
величний, як уся Земля, Його голос
звичний чуємо здаля. З тих часів
далеких, у котрих він жив, І країну рідну
віддано любив. Нене –
Україно, всі твої сини Тарасові
мрії хай здійснять вони. Тримаймося
думки - в єдності вона, Борімось за
неї – Вкраїна ж одна.
|
 Борисенко Микола, учень 9 класу ЗОШ №54 Поет і муза Як поет сідав до столу, Брав папір і олівець, Юна муза непомітно З ним сідала на стілець. Заглядалась на Шевченка Йому рими навівала, З ним журилась і раділа, І гірку сльозу пускала. Надихала на поеми, Наставляла на пісні, До небес його здіймала, Давши крила чарівні. Склад мережила легенько, У рядки слова складала. Щоб за душу вони брали - У вірші вогонь вкладала. Так народжувалось слово, Що вражало й чарувало. Юна муза Україні Кобзаря подарувала.
|
 Антощенко Катерина, учениця 10 класу ЗОШ №54 Ваша геніальносте
Великий геній нашого народу, Писав поеми про свободу. В них розкривав він суть буття, Не забував про душі наші, він, почуття. Він про велику тугу у своїх піснях журився, Але не довго в цьому він барився... Кобзар розкрив надії українців Та мріяв про країну, де нема чужинців. Його пісні наділені думками, Хоч і траплялись з сумними рядками... Та у душі ми не забудемо поета Ім'я його не згине у тенетах.
|
| |
 | |  |
|
|
